ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В ОНУ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА ТА ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НА ШЛЯХУ ЇЇ РОЗВИТКУ

Дистанційна освіта в ОНУ імені І.І. Мечникова розвивається з кінця 90-х років. У 2000 році почалася активна робота з впровадження інноваційних та IT  – технологій в навчання. Найбільш активно працювали над цією ідеєю в Інституті інноваційного та післядипломного навчання. Саме тоді, коли в інституті створювались нові кафедри за комп’ютерними напрямками, а саме, кафедра комп’ютерних та інформаційних технологій (зав. каф. Тюрін О.В.), в обґрунтування були вписані задачі з впровадження дистанційного навчання (ДН). Цьому сприяло те, що інститут брав участь в інноваційному експерименті, мав декілька відділень в інших містах Одеської області. Дистанційне навчання має бути значним, неперевершеним засобом освіти, оскільки вирішує широке коло проблем, пов’язаних з організацією навчального процесу в складних умовах того часу. В ті роки була розроблена та запропонована кластерна модель дистанційного навчання у відділеннях ІІПО, але у зв’язку з відсутністю матеріальної бази, локальної мережі та швидкісного Інтернету не була реалізована [1]. Та, незважаючи на це, перші кроки були зроблені, а результати доведені в публікаціях [2-5]. Альошин О.М. пройшов Літню школу дистанційного навчання в м. Харків та отримав диплом-сертифікат тьютора і протягом двох років використовував в своїй педагогічній діяльності елементи ДН. Протягом кількох років були розроблені та опубліковані методичні посібники та підручник з грифом Міністерства освіти і науки України [6-8]. Другим значним кроком було створення кафедри системного програмного забезпечення та технологій дистанційного навчання (зав.каф. Лобачов М.В., згодом Дрозд О.В.). Кафедра мала і має всі умови щодо створення та розвитку ДН, але натрапила на несподівані перешкоди, які існують і досі.

Що ж за перешкоди стоять на шляху впровадження ДН в ОНУ?

Це стало до кінця зрозуміло після створення в ІІПО ОНУ імені І.І. Мечникова Координаційного центру дистанційної освіти. Виявилось, що впровадження ДН в ОНУ – не проблема окремого закладу вищої освіти, а загальнодержавна, багатогранна та дуже складна для швидкого вирішення ПРОБЛЕМА. Вона існує на рівні Міністерства освіти та науки України і має масштаб, що виходить за межі ВУЗу та, можливо, і Міністерства освіти та науки України.

Коло проблем навколо ДН можна розділити на такі види:

1. Юридичні проблеми

2. Проблеми фінансування

3. Кадрові проблеми

4. Технічні проблеми

Юридичні проблеми

До цих пір не розроблений юридичний пакет державного рівня щодо Дистанційного навчання. Це означає, що юридичні заклади вищої школи не мають змоги спиратися на нормативні документи при створенні в межах ВУЗу структури, що займається ДН. Останні документи з цього питання датуються 2004 роком та мають багато загальних положень, які не можуть бути покладені в основу серйозних юридичних документів (наприклад, положення про центри дистанційного навчання та інше). Існуючі документи мають декларативний характер, не підкріплюються поясненнями та відірвані від існуючих в ВУЗах механізмів, що обслуговують сучасні структури вищих навчальних закладів. І зрозуміло, тому що зараз 2009 рік, життя за 5 років змінилося, але «віз і нині там»… Крім того, в жодному існуючому юридичному документі не має зв’язку з фінансуванням, його джерелами, не пояснюються механізми, які можна використовувати при організації ДН. Декларується, що ДН в Україні має впроваджуватись через центри ДН, а що таке саме центр ДН, його статус в ВУЗі, джерела фінансування, статуси кадрового складу, пенсійні та профспілкові запитання, тарифна сітка – не пояснюються. Зупинились на тому, що ВУЗи самі повинні якось вирішувати ці питання, а як вони можуть це зробити в умовах відсутності юридичної бази? Наприклад, в структурі ВУЗа центр – це дрібне, безправне, не самостійне явище, що може надавати тільки консультаційні послуги, не має права набирати студентів, видавати дипломи, та інше. Далі – в зв’язку з введенням в державі системи тестування з’явилась нова проблема, ніяким чином не відображена в юридичних документах. Якщо людина хоче вчитися дистанційно, навіть у випадку, коли їй потрібно вивчити 1-2 курсів ДН (наприклад, історія України або об’єктно-орієнтоване програмування), вона має пройти тестування і стати студентом ВУЗу, тільки після цього юридично цю людину можна навчати. До якої категорії студентів віднести цю людину? Бюджетних, контрактних? Скільки треба платити за контракт? Який документ можна видавати цій людині після закінчення навчання? Хто видає ці документи, ВУЗ, центр? Якщо ВУЗ, то це що, диплом, сертифікат, довідка? Якщо людина пройде повний курс навчання згідно з навчальним планом спеціальності, або лише декілька курсів на свій вибір? Дорівнювати статус до заочного навчання?

В ІІПО можливо вирішити ці питання через перекваліфікацію кадрів, післядипломне навчання, але це не покриває всього різноманіття випадків, з якими робітники ВУЗу зустрічаються в житті.

З кадрових питань. Зараз директором Центру може бути будь-яка людина з вищою освітою, але це – адміністративна посада, тому науковий та педагогічний стаж не буде враховуватись. Це дуже погано, оскільки в сучасних умовах цю посаду повинна займати людина з досвітом навчання в ВУЗі, доцент або професор, які, зрозуміло, бажають продовження стажу та всіх пільг щодо свого статусу та положення в ВУЗі. Ключовим тут є слово – «директор». У ВУЗі це адміністратор згідно з положенням ВУЗа. Робітники Центру на постійних умовах (ставках) мають право на повний соціальний пакет згідно з існуючим законодавством. Але умови їх роботи відрізняються від аналогічних умов їх колег, і це питання буде розібране в проблемах фінансування.

Пропонуємо:

1. Створити юридичний пакет щодо Центрів ДН. До складу цього пакету повинні входити (обов’язково):

   1. Положення про Центр ДН у межах ВУЗу та інших закладів освіти;

   2. Положення про кадровий склад Центру в купі та з посиланнями на фінансові документи, на пенсійне та профспілкове законодавство статути ВУЗів та інших закладів, з поясненнями до планово-фінансових установ ВУЗів та інших закладів;

   3. Чітке, зрозуміле та сучасне пояснення джерел фінансування Центрів стосовно кадрових, технічних, організаційних питань;

   4. Декрет або Наказ щодо прийому студентів, їх статусу, дипломів та сертифікатів, підвищення кваліфікаційного рівня, тощо;

Проблеми фінансування

З юридичними проблемами тісно пов’язані й проблеми фінансування. Тут треба зробити декілька пояснень. По-перше, робота тьютора (викладача курсів дистанційної освіти) та розробника курсів не є аналогом курсів, що роблять звичайні викладачі, доценти та професори Всі курси повинні бути зроблені в електронному вигляді згідно з вимогами спеціалізованого програмного забезпечення (наприклад, Moodle), розроблені різноманітні тести, в деяких випадках – аудіо та відео інформація, елементи мультімедія. Тьютори та розробники курсів повинні оволодіти електронною системою ДН Moodle або іншою, навчитись в них працювати, використовуючи всі міцні можливості цих систем. Окремим запитанням є те, що технічно «заложити» курс ДН в систему Moodle або іншу не є ординарною задачею, особливо, коли в тексті курсу є багато складних математичних формул або спеціальних символів. В цьому їм буде потрібна допомога штатних технічних співробітників Центру (для яких теж потрібно розробити фінансування і вирішити кадрові питання). Крім того, за розробку курсів ДН потрібно платити, але механізм оплати праці тьюторів та розробників курсів треба ще створити. На сучасний момент не існує документів, які регламентують оплату праці за розробку курсів, їх трансфер в спеціалізовані системи Moodle або інші, також й норми часу за викладання курсів дистанційно. Планово-фінансові структури ВУЗів можуть спиратися тільки на заочні розцінки, які, зрозуміло, абсолютно невигідні викладачам, доцентам та професорам.

Пропонуємо:

1. Створити єдині державні розцінки норм часу роботи розробників курсів, тьюторів та технічного персоналу Центрів ДН та чітко і прозоро вказати на джерела їх фінансування;

2. Ввести в тарифну сітку ВУЗів та інших закладів освіти позиції тьюторів;

3. Вирішити кадрові проблеми та пенсійно-профспілкові питання;

Кадрові проблеми

Зрозуміло, що кадрові проблеми вирішують все. Необхідні ставки, штатний розклад, які можна зробити тільки після вирішення юридичних та фінансових запитань. Але у ВУЗах потрібно зробити пільги тьюторам та розробникам курсів, а також штатним робітникам Центрів ДН. Їх праця повинна бути пріоритетною, підтриманою адміністрацією, престижною. Тільки тоді можна розраховувати на результат. Наприклад, перед Новим роком в Координаційному Центрі звільнився один робітник, і в “штаті” залишився директор та перекладач. Нові ставки планово-фінансовий відділ не дає. В таких умовах та у такому складі зробити систему ДН в ОНУ неможливо.

Технічні проблеми

Саме технічні проблеми вирішені краще всього, наприклад, в ОНУ є всі умови для розвитку ДН — швидкісний Інтернет, локальна мережа, бракує тільки кількості комп’ютерної техніки та деяких приладів для забезпечення роботи Координаційного центру дистанційної освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. А.Н. Алешин, Н.В. Рымарь Компьютерные и информационные технологии в новой модели многоступенчатого образования – учебном комплексе Одесского Национального университета им. И.И. Мечникова «Школа-колледж-университет» // Матеріали III-ї Всеукраїнської конференції молодих науковців “Інформаційні технології в науці, освіті і техніці” (ІТОНТ-2002). – Черкаси. – 2002. - С.283-286.

2. О.М. Альошин, Н.В. Римар Нові комп’ютерні та інформаційні технології у нової моделі багатоступеневої освіти – Навчальному комплексі Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова «Школа-коледж-університет» // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб.наук праць. -К.: НПУ ім.М.П. Драгоманова, -Випуск 6, -2003. -с.113-118.

3. А.Н. Алешин Дистанционное образование – новый инструмент современного преподавателя высшей школы» // «Нові інформаційні технології навчання в навчальних закладах України», Наук. метод. зб., вип. 9 (Ч.2), Одеса: Одеський морський університет, 2003. -246 с.

4. О.М. Альошин, І.М. Барановський Розробка інформаційного сервера для викладачів фізики на фізичному факультеті Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова // "Наша школа", -№2. -2003. -с. 67-68.

5. О.М. Альошин, Н.В. Римар Використання елементів дистанційної освіти в навчально-науковому комплексі "Школа-коледж-університет" Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова // "Наша школа", -№2. -2003. -с. 68-69.

6. А.Н. Алешин Арифметические основы вычислительной техники // Методическое пособие курса «Арифметические основы вычислительной техники» для студентов специальности 7.091501 «компьютерные системы и сети», Одесса, Издательство Одесского юридического института НУВС, 200 экз., -2004. 38 с.

7. A.N. Alyoshin, O.N. Sklyarenko, A.N. Sklyarenko Computing: reading texts and Exercises in English (Комп’ютер: тексти та вправи з англійської мови) / Навч. посібник, Одеса, Астропринт. -2004. -88 с. Має гриф Міністерства освіти і науки України «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, лист №14/18.2-422 від 27.02.02 р.» (англ. мовою).

8. О.М. Альошин, Т.Г. Трофименко Системне програмне забезпечення // Методичний посібник з курсу лекцій "Системне програмне забезпечення" для студентів спеціальності 7.091501 «Компьютерні системы та мережі», Одеса, Видавництво Одеського юридичного інституту НУВС, 300 прим., -2005. 28 с.